Сибірка - гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей | Кам'яномостівська сільська територіальна громада Миколаївська область Первомайський район

Фото без опису

Сибірка (міжнародна назва цієї хвороби антракс — від грец. «вугілля») — гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке спричинює Bacillus anthracis, що перебігає в людей найчастіше з ураженням шкіри з утворенням специфічного карбункулу, набряку та регіонарного лімфаденіту на тлі гарячки та інтоксикації, рідше з ураженням легеневої, кишкової систем і генералізацією процесу. Назву хвороба в світі отримала від схожості забарвлення чорного різновиду вугілля —антрациту — і центральної зони сибіркового карбункулу. В Україні ще використовують, в тому числі і в офіційних медичних документах, стару назву «сибірка», що мала поширення в країнах колишнього СРСР.

У минулому антракс був одним з найпоширеніших інфекційних захворювань, які спричиняли масову загибель тварин, а нерідко й людей. Останніми десятиліттями захворювання на антракс серед людей трапляється в усіх країнах і на всіх континентах, в основному, у вигляді спорадичних випадків.

Останніми роками в Україні реєстрували групові захворювання на сибірку серед тварин і людей. Це пов'язано з рядом причин:

- наявність стійких неблагополучних пунктів з сибірки, де є худобомогильники, що приводить до зараження великої рогатої худоби в разі недотримання умов випасу тварин у цих місцях;

- недотримання чіткості ветеринарно-санітарних заходів;

- відсутність в ряді випадків інформації про місцезнаходження старих худобомогильників;

- порушення технологічного режиму та техніки безпеки підприємствами, які займаються заготівлею, переробкою і реалізацією м'яса і м'ясопродуктів.

Відомі також випадки захворювання при проведенні земляних робіт.

За попередні два десятиріччя на території України були зареєстровані:

- 2003 рік – Харківська область 1 випадок;

- 2004 рік – Чернівецька область – 3 випадки;

- 2008 рік – Миколаївська область – 1 випадок;

- 2012 рік – Черкаська область – 1 випадок;

- 2018 рік – Одеська область .

11 серпня 2020 року референс-лабораторія Центру громадського здоров’я методом ПЛР виділила ДНК сибірки у чоловіка, який займається скуповуванням тварин для подальшого продажу в Одеській області. «Під час проведення епідрозслідування встановлено, що 3 серпня 2020 року у хворого підвищилась температура тіла, на гомілці з’явився фурункул, який перейшов у виразку. За медичною допомогою не звертався. Хворий займається скуповуванням тварин для подальшого перепродажу», - йдеться в повідомленні. Лише 7 серпня хворий звернувся до сімейного лікаря. 11 серпня референс-лабораторія Центру громадського здоров’я методом ПЛР виділила ДНК сибірки.

Фахівці Одеського обласного лабораторного центру та Держпродспоживслужби вживають необхідних заходів, щоб не допустити поширення захворювання. Організовано медичний нагляд за контактними особами, проведення повного комплексу протиепідемічних і профілактичних заходів у вогнищі захворювання.

Останні, зареєстровані випадки сибірки у людей в Одеській області, знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення.

Людина може інфікуватися від контакту зі шкірою та шерстю зараженої тварини або споживаючи заражене м'ясо.

Основне джерело інфекції - хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з'ївши траву, інші корми або випивши зараженої води. Сибіркою частіше хворіють люди, які працюють з тваринами і тваринними продуктами - кістками, шерстю, шкірою, м'ясом. Сибірська виразка не передається від людини до людини.

Шляхи передачі інфекції:

Контактний - через пошкоджену шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами:

- під час обробки туші, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин;

- із зараженими спорами сибірської виразки ґрунтом під час земляних робіт.

Аліментарний - шляхом приготування та вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин.

Аерогенний (повітряно-пиловий) - шляхом інгаляції спор.

Трансмісивний - через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

Симптоми захворювання на сибірку. Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання складає 2-3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8-14 діб. Захворювання починається гостро: в перші години - температура тіла різко підвищується до 38-40 градусів і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвитися в результаті будь-якого способу зараження.

Симптоми:

- сильний головний біль;

- висока температура;

- загальне нездужання;

- карбункул з швидким наростанням набряку і свербіння (при ураженні шкіри);

- сильні колючі болі в грудях (в разі легеневої форми);

- задуха (в разі легеневої форми);

- діарея з домішкою крові (у разі кишкової форми);

- ріжучі болі в животі (в разі кишкової форми);

- блювота з домішкою крові (у разі кишкової форми).

Якщо лікування починається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишкової, легеневої або септичній формами. Захворювання має важкий перебіг і може привести до смерті хворого. Тому при найменшій підозрі на сибірську виразку, негайно зверніться до лікаря.

Лікування відбувається виключно в умовах стаціонару. Медики рекомендують не застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування або профілактики без консультації лікаря. При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація

Як уникнути інфікування сибірською виразкою:

1.Купуйте м'ясо і м'ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють.

2.Люди, які переробляють і реалізують м'ясо, м'ясопродукти або будь-яку тваринницьку сировину, зобов'язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших.

3.Виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами.

4.Забій худоби тільки з дозволу ветеринарних працівників.

5.Впорядковане поховання трупів тварин.

6.Ветеринарний контроль хутряного і шкіряної сировини.

7.Контроль захворюваності тварин.

8.Знищення заражених трупів тварин.

9.Щеплення тварин проти сибірки.

10.Отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.