Про основні вимоги та принципи Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”

Про основні вимоги та принципи Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”

7 лютого 2019 року вступив в дію Закон України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”  №2639-VIII, та в повному обсязі почав діяти з 6 серпня 2019 року

Метою прийняття Закону є забезпечення належного рівня захисту здоров’я та інтересів споживачів, їх поінформованості, встановлення засобів гарантування права споживачів на інформацію та процедури надання інформації про харчові продукти.

Закон встановлює:

• правові та організаційні засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення високого рівня захисту здоров’я громадян та задоволення їх соціальних та економічних інтересів.
• загальні принципи та вимоги щодо інформації про харчові продукти, зокрема стосовно маркування харчових продуктів, а також обов’язки операторів ринку з доведення цієї інформації до інших операторів ринку та до споживачів.

Дія Закону поширюється на операторів ринку харчових продуктів, якщо їхня діяльність підпадає під вимоги щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, а також на харчові продукти, призначені для кінцевого споживання, включно у сфері громадського харчування.

Законом передбачено надання споживачам правдивої інформації про вміст у харчових продуктах харчових добавок, алергенів, щоб споживачі могли зробити свідомий вибір. Крім того, встановлюється вимога надання споживачеві інформації стосовно того, чи піддавався харчовий продукт розморожуванню.

Основний принцип закону — не вводити в оману споживача!

Інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. За це відповідає оператор ринку. Якщо ти, наприклад, реалізатор, і бачиш, що вимога закону в цьому контексті не дотримується — права реалізовувати такий товар ти не маєш, як і змінювати інформацію про нього на власний розсуд.

Але, основне, вона не повинна вводити в оману. Особливо, якщо це стосується властивостей і характеристик харчових продуктів та наслідків їхнього споживання. Або якщо йдеться про нібито лікувальні властивості харчів. Це також поширюється і на рекламування харчових продуктів.

Маркування може містити обов’язкову та необов’язкову інформацію про товар

ОБОВ’ЯЗКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ХАРЧОВИЙ ПРОДУКТ

1. Державною мовою. Переклад іншою мовою за бажанням оператора ринку.

2. Надписи точні, чіткі, зрозумілі, розбірливі, розміщені на видному місці (на упаковці, етикетці). Не повинні приховуватися іншою текстовою або графічною інформацією.

3. Назва харчового продукту. Назвою харчового продукту є офіційна назва (назва встановлена нормативно-правовим актом або національним стандартом). Якщо такої нема — то звична назва (та, яка зрозумілою споживачу без додаткових роз’яснень). Якщо і звичної назви нема — застосовується описова назва харчового продукту.

4. Фізичний стан харчового продукту. Інформація про фізичний стан (продукт сублімованої сушки, швидкозаморожений, концентрований, копчений, порошкоподібний, рідкий тощо) має супроводжувати назву харчового продукту Наприклад: Ковбаса сирокопчена.

5. Перелік/кількість інгредієнтів. Включає всі інгредієнти харчового продукту, які вказуються в порядку зменшення їхньої масової частки. У деяких випадках — у відсотках. Певні інгредієнти позначаються назвою категорії, до якої вони належать, одразу після якої зазначається їхня назва або індекс відповідно до європейської цифрової системи (так звані «ешки»).

6. Наявність алергенів. Виділяються окремим кольором, шрифтом, стилем.

7. Позначка «з ГМО», якщо частка ГМО перевищує 0,9%. «Без ГМО», за підтвердження відсутності ГМО.

8. Термін придатності. Вводяться терміни придатності: «Вжити до…», «Краще спожити до…», «Краще спожити до кінця…».

9. Умови зберігання/використання. Для харчових продуктів, які потребують спеціальних умов зберігання та/або умов використання; після відкриття упаковки.

10. Відповідальний за інформацію про харчовий продукт. Назва оператора ринку харчових продуктів.

11. Країна походження/місце походження зазначається: Якщо відсутність такої інформації може ввести споживача в оману; для окремих типів м’яса; якщо країна/місце походження харчового продукту не збігаються з країною/місцем походження основного інгредієнта.

12. Інструкція з використання. Якщо її відсутність може ускладнити використання продукту.

13. Фактичний вміст спирту етилового (для напоїв із вмістом понад 1,2%). Інформація про назву, кількість харчового продукту та наявність спирту у дозуванні понад 1,2% має розміщуватися в одному полі видимості.

14. Поживна цінність. Включає інформацію про енергетичну цінність, вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі. 

15. Чи піддавався харчовий продукт заморожуванню/розморожуванню. Якщо піддавався заморожуванню — зазначається дата.

Якщо упаковка товару менш ніж 10 см кв., обов’язково зазначати лише назву продукту, алергени, кількість, мінімальний термін придатності. Інше — на запит споживача.

Державний контроль за додержанням законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти здійснюється відповідно до Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин».

Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов’язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт відповідно до цього Закону. Оператори, які не є відповідальними за таку інформацію, не мають права здійснювати обіг харчових продуктів, щодо яких вони мають інформацію, що ці харчові продукти не відповідають законодавству щодо надання інформації про харчові продукти. Ці оператори ринку не мають права змінювати інформацію, яка супроводжує харчовий продукт.

Оператори ринку харчових продуктів, котрі порушили вимоги цього Закону, несуть відповідальність відповідно до Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин».

Передбачається, що надання неточної, недостовірної інформації про продукт, зміна оператором ринку інформації про нього тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (62,6 тис. грн), а на фізичних осіб-підприємців — у розмірі 10 мінімальних зарплат (41,7 тис. грн).

За введення споживачів в оману щодо речовин і харчових продуктів, що викликають алергічні реакції або непереносимість, штраф становить 30 мінімальних заробітних плат (125,2 тис. грн) для юридичних осіб і 20 (83,5 тис. грн) — для фізосіб-підприємців.

Зауважу, що гривневий еквівалент штрафів актуальний для поточного року — розмір мінімальної зарплати на 2019 рік встановлений на рівні 4 173 грн

Закон встановлює, що харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, що діяли до введення в дію цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років після введення в дію цього Закону. Такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.

Тобто Закон не вимагає моментальних змін, він передбачає перехідний період, який триватиме орієнтовно 3 роки, щоб виробники все зробили згідно з новими вимогами.